Статьи

Духовний прост_р театру

Щойно завершився Р_к Рос_ї в Україн_ (йому, як в_домо, передував Р_к України в Рос_ї). _ то була ще одна нагода продемонструвати творч_ зв'язки м_ж д_ячами культури обох країн, прид_лити увагу мистецьким досягненням сус_дньої держави. З проханням розпов_сти про те, чим позначився цей р_к для творчого колективу Нац_онального академ_чного театру рос_йської драми _мен_ Лес_ Українки, ми попросили його генерального директора, художнього кер_вника Михайла Резниковича, який под_лився також своїми думками щодо деяких проблем сучасного театрального мистецтва.
 

- Михайле Юр_йовичу, репертуар Нац_онального академ_чного театру рос_йської драми р_зноман_тний _, сказати б, _нтернац_ональний. Ви граєте, зокрема заруб_жну класику, сучасн_ п'єси, нещодавно поставили "Кам_нного господаря" за Лесею Українкою. Скаж_ть, будь ласка, яке м_сце у репертуар_ театру пос_дають вистави за творами рос_йських автор_в?

- Уже сама назва - театр рос_йської драми зобов'язує до того, щоб у нашому репертуар_ достатньо серйозне м_сце пос_дала рос_йська п'єса, зокрема рос_йська класика. Але р_ч не т_льки в назв_. Так було й ран_ше, починаючи з 1930-х рок_в, в_дтод_, як художн_м кер_вником театру став Костянтин Павлович Хохлов, котрий практично й створив його. Дв_ вистави того часу стали просто-таки легендарними - "Живий труп" за п'єсою Льва Толстого з великим актором Михайлом Федоровичем Романовим у рол_ Федора Протасова _ "Ход_ння по муках" за Олекс_єм Толстим, де дв_ головн_ рол_ - Рощина _ Тєлєг_на грали Юр_й Серг_йович Лавров _ Михайло Федорович Романов. Вони були в_зитними картками київської рос_йської драми. Коли 1946 року театр брав участь у Декад_ української культури в Москв_, то зав_су на сцен_ МХАТу п_дн_мали в_с_мнадцять раз_в, наст_льки емоц_йно сприйняли глядач_, те, що вони побачили...

- Чи є в нин_шньому репертуар_ театру под_бн_ легендарн_ вистави?

- Ось уже дев'ятий сезон у нас _де вистава за Олександром Островським "Шален_ грош_". Ця безсмертна комед_я виявилася надзвичайно актуальною _ в наш час. Я п_дкреслюю - дев'ятий сезон, бо за радянських час_в до рос_йської, як _ до української, класики _нод_ зверталися, на жаль, переважно "для галочки", щоб в_дзначити якесь свято, юв_лей чи оф_ц_йну под_ю, _ через якихось п_вроку т_ вистави зникали з_ сцени. _ те, що в нашому репертуар_ "Шален_ грош_" залишаються такий тривалий час, св_дчить про серйозн_сть вистави _ її потр_бн_сть глядачев_. П'ятий р_к ми граємо безсмертну комед_ю Миколи Гоголя "Рев_зор", _ глядач до неї також не втрачає _нтересу.

- Як_ творч_ роботи п_дготував театр до Року Рос_ї в Україн_?

- Безпосередньо до Року Рос_ї в Україн_ ми поставили дв_ вистави за рос_йською класикою. Але знову ж таки, не т_льки заради того, щоб в_дзначити цей р_к, а й за вел_нням душ_. Перша прем'єра в_дбулась на початку жовтня. Це вистава за листами Антона Павловича Чехова "Моє насм_шкувате щастя". Вона має ун_кальну долю. Я поставив її в театр_ _мен_ Лес_ Українки в 1966 роц_, _ вона була в нас абсолютним довгожителем - прожила в_с_мнадцять рок_в. Тор_к ми вир_шили повернути її на сцену нашого театру в тих самих, тод_шн_х, чудових декорац_ях одного з найкращих сучасних сценограф_в Давида Боровського, який нин_ працює у Москв_.

...Чехов помирав у Баденвайлер_, _, за св_дченням Ольги Леонард_вни Кн_ппер, усю н_ч поруч, за в_кном, у церкв_ грав орган. _ от, в_дштовхнувшись в_д цього факту, сценограф придумав ц_кавий символ_чний образ: на сцен_ стоїть орган _з бер_з. Берези - це Рос_я, а орган - висока духовн_сть життя _ творчост_ передус_м самого Чехова. Його у в_дновлен_й вистав_ грає Вячеслав Єзепов - той самий артист, який _ тридцять с_м рок_в тому, будучи зовс_м молодим актором нашого театру, з_грав роль Чехова. Тепер в_н народний артист Рос_ї, працює в Малому театр_, але приїжджає щоразу, коли ми граємо виставу "Моє насм_шкувате щастя". У н_й зайнят_ також народн_ артисти України Лариса Кадочникова, яка й тод_ грала Кн_ппер, та Микола Рушковський, який _ тод_ грав Олександра - старшого брата Антона Павловича. А другу головну роль - Л_ки М_зинової виконує наша молода, але вже дуже досв_дчена актриса, заслужена артистка України Наталя Доля. Ця вистава нам надзвичайно дорога тим, що закладен_ в н_й думки Чехова набувають сьогодн_ якоїсь особливої важливост_. Понад стол_ття тому письменник сказав те, над чим варто замислитися кожному з нас: бажання служити загальному благу має бути неодм_нною потребою душ_ людини, умовою її особистого щастя. Я гадаю, що кожн_й багат_й людин_ сьогодн_ в Україн_ _ в Рос_ї варто прочитати деяк_ листи Чехова _ подумати. Адже коли шановний б_знесмен купує в Англ_ї футбольний клуб "Челс_" за 400 м_льйон_в долар_в, то мимовол_ думаєш: може, ц_ кошти варто було б витратити на якусь _ншу справу у себе в країн_. Тобто я хочу сказати: чеховське мислення, чеховський пульс життя є надзвичайно сучасними й нин_, _ наша м_с_я полягає в тому, щоб глядач це в_дчув.

Друга прем'єра (її ми випустили в листопад_) - це комед_я О. Островського "Вовки та в_вц_", яку поставив народний артист Рос_ї Аркад_й Фридрихович Кац, режисер Вахтанговського театру, який колись був легендарним кер_вником Ризького театру рос_йської драми. Ця вистава користується у нас, без переб_льшення, шаленим усп_хом, тому що _ сама кол_з_я, _ характери, _ конфл_кти в н_й надзвичайно в_дчутно перегукуються _з сьогодн_шн_м життям. Головну роль у ц_й вистав_ - Меропи Давид_вни Мурзавецької грає народна артистка України _ Рос_ї Тетяна Назарова. Це дуже см_ливий експеримент режисера, адже актриса набагато молодша за свою героїню. Ця могутня, вольова ж_нка, яка "крутить" життям ц_лої губерн_ї, - особист_сть сьогодн_шня. Ми знаходимо у твор_ класика виразн_ асоц_ац_ї з нин_шньою д_йсн_стю. У вистав_ грають дуже талановит_ актори -заслужена артистка України Наталя Кудря, Олександр Бондаренко та _нш_, _ нам здається, що це дуже хороша, весела _ водночас сумна вистава про наше життя.

- Зрозум_ло, що репертуар театру й надал_ поповнюватимуть вистави за творами рос_йських класик_в...

- Так, ми вже розпочинаємо ще одну велику роботу - над виставою за драмою Михайла Лермонтова "Маскарад".

-... а чи плануєте постановку нових п'єс сучасних рос_йських драматург_в?

- На сьогодн_шн_й день _снує досить гостра проблема сучасної п'єси - _ рос_йської, _ української. Справжньої, потужної драматург_ї майже нема. Але от зараз наш режисер Леон_д Бенедиктович Остропольський розпочав репетиц_ї вистави за дуже ц_кавою сучасною рос_йською п'єсою - "Валентин_в день" актора _ драматурга _вана Вирипаєва. Автор в_дштовхнувся в_д п'єси Михайла Рощина "Валентина, Валентина" про чисте й безмежно беззахисне кохання двадцятил_тн_х, яка була написана наприк_нц_ 1960-х рок_в _ йшла тод_ по вс_й країн_. Головн_ рол_ у вистав_ "Валентин_в день" виконують Наталя Доля _ Ольга Когут, _ нам здається, що вона знайде в_дгук у серцях глядач_в. У зв'язку з темою сучасного мистецтва хот_в би звернути увагу на проблему, яку зачепив у недавньому _нтерв'ю м_н_стр культури Рос_йської Федерац_ї Михайло Швидкий, у минулому, до реч_, - один _з кращих театральних критик_в Рос_ї. В_н сказав про те, що його дуже непокоїть агрес_я сучасної масової культури, сучасного театрального псевдоавангарду. Я ц_лком под_ляю таку занепокоєн_сть, бо ця агрес_я вихолощує з мистецтва духовне начало як у Рос_ї, так _ в Україн_. _ наш театр намагається по можливост_ протистояти цьому явищу, прагнучи своїми виставами пробуджувати в душах людей добр_ почуття. _, судячи з того, що наш глядацький зал практично завжди заповнений, це нам вдається. Тому гуман_стичне спрямування рос_йської класики ми намагаємося зберегти, щоб не було розриву м_ж художньою традиц_єю _ живим сьогодн_шн_м життям. Це дуже важливо, щоб не розривався зв'язок час_в. В_н не повинен розриватися н_ в пол_тиц_, н_ в економ_ц_, н_ в культур_. _накше виникає пр_рва, яку пот_м дуже важко долати.

... Наприк_нц_ року в нас в_дбулася прем'єра моновистави "Олександр Вертинський. Бал Господн_й" - про траг_чну долю видатного киянина, чудового рос_йського сп_вака, композитора, поета. Його, як _ Володимира Висоцького, засмучувало те, що його не вважають власне поетом _ не друкують в_рш_в. Їхня творч_сть належить до особливого пласта рос_йської культури. _ мен_ здається ц_кавим те, що ми спробували в_дтворити св_т почувань _ думок одного з них. Сцен_чну композиц_ю за автоб_ограф_чною книгою О. Вертинського зд_йснила Ольга Гаврилюк, яка є й постановником ц_єї вистави. Єдиним виконавцем у н_й виступає дуже талановитий молодий актор Євген Лунченко.

Ми в_дкрили у своєму театр_ ще одну сцен_чну площадку - "П_д дахом". Це дуже невелике прим_щення _з залом на 60 м_сць. Там _ в_дбулась прем'єра. Ось таким чином у нас завершився Р_к Рос_ї в Україн_, _, як нам здається, ц_лком достойно. Хот_в би п_дкреслити звичн_сть наших творчих контакт_в, те, як природно виникають сп_льн_ проекти, де сценограф -народний художник Рос_ї, актор _ режисер - народн_ артисти Рос_ї. За останн_ к_лька рок_в _ще один режисер _з Рос_ї -Юр_й Юхимович Аксьонов, заслужений д_яч мистецтв РФ, поставив у нас п'ять вистав, _ одна з них - "Рев_зор". _ такий, я б сказав, х_м_чний зв'язок м_ж театральними культурами наших країн - це дуже важлива р_ч, яку, я переконаний, треба берегти, оск_льки це збагачує культурний прост_р загалом, а отже, й кожного з нас зокрема.

- Як би Ви сформулювали сп_вв_дношення рос_йської та української театральних шк_л _ як в_дчуває себе Ваш театр в українському культурному середовищ_ - саме як театр рос_йський?

- Особливої проблеми у нас щодо цього нема. Рос_йська культура _ рос_йський театр наст_льки природно вв_йшли у св_дом_сть людей в Україн_, що треба т_льки творчо серйозно й художньо повноц_нно вт_лювати притаманн_ їй ц_нност_. _нша р_ч - театральна школа. Театральн_ школи, звичайно, трохи в_дм_нн_.

- Тор_к Роберт Стуруа ставив у театр_ _мен_ _вана Франка "Царя Ед_па". Розпов_даючи про свою роботу з франк_вцями, режисер завважив, що грузинська й українська театральн_ школи дуже под_бн_, на в_дм_ну в_д рос_йської, заснованої на систем_ Стан_славського, яку в_н не визнає. Тому з українськими акторами йому працювати легше. Прокоментуйте, будь ласка, ц_ слова маестро.

- Я дуже поважаю Стуруа, вважаю його чудовим режисером, але ц_ слова, по-моєму, в_д лукавого. Я скажу так: найвидатн_ший український актор Амврос_й Бучма завжди грав за Стан_славським. За Стан_славським грає _ Богдан Ступка -чудовий артист, справжнє нац_ональне надбання в_тчизняного театру, та _нш_ талановит_ українськ_ актори. Система Стан_славського - це не вигадана р_ч, то сама природа людська. То закони орган_чної повед_нки людини в житт_, як_ сприймаються такими _ на сцен_, Стан_славський просто в_дкрив їх, под_бно до того, як Ньютон в_дкрив закон всесв_тнього тяж_ння. _нша р_ч - стиль грузинського театру, стиль українського театру, про що можна говорити окремо. Мен_ дуже близьк_ слова в_домого польського режисера Ерв_на Аксера, який сказав, що система Стан_славського помре т_льки тод_, коли глядач перестане бажати, щоб на сцену вийшла жива людина. Наш театр спов_дує в_ру в те, що жива людина н_коли її не покине.