Загадкове нічне вбивство собаки
 |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |
Вистава на дві дії.
Тривалість 2 години 15 хв.
Замовлення квитків
Постановка – Кирило Кашліков
Сценографія та костюми – Олена Дробна
Звукове рішення вистави – Владислав Тененбаум
Візуальне рішення вистави – «Front Pictures»
Хореографія – Ольга Голдис
Відеопроекція – Олексій Рабін, Андрій Рябін, Олександр Шабанов
Сценічна мова – Ганна Гринчак
Помічники режисера – Сергій Литвин, Світлана Роєнко
Переклад з англійської Ганни Іванченко
У виставі звучать композиції: Оlafur Arnalds - So Close, Max Richter - Sarajevo
Ця п'єса представлена театру з люб'язного дозволу Warners Bros. Entertainment.
В основі вистави – роман Марка Хеддона, що давно вже став світовим бестселером.
Перед Крістофером лежить мертвий сусідський собака. На годиннику – сім хвилин на першу ночі, і хлопчик – головний підозрюваний. Крістофер вирішує знайти вбивцю собаки, не припускаючи, що це розслідування закине його у саме пекло складних та непередбачуваних відносин дорослих і змусить зробити неможливе – змінити звичний хід життя.
Крістофер Бун має феноменальну пам'ять і добре ставиться до тварин, але не зносить, коли до нього торкаються, і нічого не розуміє у людських емоціях. Він любить червоний колір, місію «Аполлон», Шерлока Холмса та мріє стати математиком.
Ця історія, в якій детектив переплітається із мелодрамою та комедією, сповнена глибоким драматизмом: не здатний відчувати емоції, підліток з аутизмом допоміг дорослим вирішити непосильне для них завдання – навчитися любити одне одного.
Дійові особи та виконавці:
| Крістофер Бун | Володимир ФетісовЄвген Щербань 15.11, 29.11 |
| Шивон, вчителька Крістофера | Ганна Гринчак |
| Ед, батько Крістофера | Олександр Кобзар |
| Джуді, мати Крістофера | Наталія Доля 15.11, 29.11 Ірина Новак |
| Місіс Александер | Надія Кондратовська 15.11, 2.12 Наталія Кудрявцева 29.11, 20.12 |
| Місіс Ширз | Олександра Єна |
| Роджер (містер Ширз) / Черговий сержант | Володимир Осадчий 15.11, 29.11 Володимир Ращук 15.11, 29.11 |
| Місіс Гаскойн, директор школи | Тетяна Остапенко |
| Отець Пітерс | Володимир Пітеров 15.11, 29.11 Юрій Яковлєв |
| Перший поліцейський / Касир | Олександр Валюк 15.11, 29.11 Максим Нікітін 15.11, 29.11 |
| Поліцейський на вокзалі | Олексій Поліщук 15.11, 29.11 Юрій Яковлєв |
| Жінка на вулиці / Жінка у потягу | Ірина Бучко 15.11, 29.11 Катерина Старюченко 15.11, 29.11 |
| А також: | Марія Агапітова 15.11, 29.11 Пилип Киселев 15.11, 29.11 Олександр Крючков 15.11, 29.11 Владислав Мелешко 15.11, 29.11 Віталій ОвчаровЄвгеній Овчаров 15.11, 29.11 Гелена Сергутіна 15.11, 29.11 Павло Текучев 15.11, 29.11 |
Коментарі:
Названия треков добавлены в описание спектакля.
Перш за все - величезне дякую акторській майстерності Крістофера - Євгена Щербаня, батьків - Наталії Долі та Олександра Кобзаря. Глядацьке суб'єктивне поділяється, мої враження були сконцентровані на глибокій трагедії розпаду сім'ї, неспроможності представниками сучасного світу віддано кохати ближніх, рідних, та звичайно, трагедії особливості генія (відмінного, інакшого, сконцентрованого водночас на навколишньому і на внутрішньому). Кода, а саме порівняння імені з біблійним персонажем та ствердження свого юнацького Я, тільки ще дужче навіяли думки про "трагедію білої ворони", все ніби говорило - "Він сильний. Він одинокий". Такі алюзії до романтичних концепцій світобачення прорвали всі мої емоційні завіси, викликавши масу болю і співчуття. Це все завдяки неперевершеній грі головного героя, що ніби сам бував діючим чи свідком в таких психоделічних, важких драмах, і так вміло перевтілився в хворобливу дитину. Дякую Вам, дуже дякую.
Але "нема добра бєз худа, худа бєз дабра". Оповім і про те, що негативно відзначилось на сприйнятті. По-перше, мат (особливо в самому початку такий низький, вуличний мат поліцейських нагадав "ліхіє", а не сучасних, грубуватих полісменів. Так і хотілось сказати "Ну ок, ми все розуміємо, це модно зараз і бла, бла, бла... Але можна хоч нормальних матів добрати, а не оцього непотребу російського?"), по-друге, нежива інтонація чтеця (в деяких моментах криклива і ні до чого).
Окремий "капєц" хочеться вписати музичному редактору - як можна так сухо і нечуйно підбирати синтезовані тембри? А нащо була та пісенька? Про що взагалі вона була? На фоні таких яскравих персонажів має звучати музика, що відповідає драмі і характерам, музика має бути без слів. При чому тут слова взагалі? Це театр муз.драми чи шо? Над смислами характерів персонажів була пророблена величезна робота, і зовсім ніякої над музичними характеристиками. Дуже раджу вивести крикливі і недоречні музичні теми, натомість ввести щось із репертуару Арво Пярта, Дьордя Лігеті, Кшиштофа Пендерецького (Трен, сцена плачу, із симфонії пам'яті жертв Хіросіми якнайкраще передала б стан страху Крістофера), Євгена Станковича та інших сучасних, мислячих композиторів (музика яких дійсно тільки покращить сприйняття драми).
Вистава дала про що подумати. Високий акторський рівень має бути в комплексі всього високого з інших сфер. Не послаблюйте планку, а тільки підіймайте її за рахунок довершення.
Дякую
Уже отвечали на этот вопрос. Поищите ответ в комментариях ниже.
Коментувати
