Алехандро Касона

Дерева помирають стоячи

Вистава з антрактом.

Тривалість 2 години 30 хв.

Прем'єра: 12 жовтня 2018 року

Замовлення квитків

18 лютого, понеділок (19:00) Купити квиток >>
4 березня, понеділок (19:00) Купити квиток >>
25 березня, понеділок (19:00) Купити квиток >>
18 квітня, четвер (19:00) Купити квиток >>

Режисер-постановник – Ірина Барковська

Сценографія – Давид Боровський

Художник по костюмах – Валентина Плавун

Музичне оформлення – Ірина Барковська, Віта Шпаковська

Балетмейстер – Алла Рубіна

Переклад з іспанської – Наталя Трауберг

Віктор Алдошин, Станіслав БобкоНіна НіжерадзеСтаніслав БобкоСтаніслав Бобко, Ірина БучкоМарія Агапітова, Ольга ПервєєваІрина БучкоВіктор Алдошин, Ніна НіжерадзеІрина Бучко, Віктор СемирозуменкоТетяна Остапенко, Петро СоваОксана Вороніна, Гелена СергутінаВіктор Алдошин, Віктор СемирозуменкоСтаніслав БобкоНіна НіжерадзеІрина БучкоНаталія Жук, Вячеслав Ніколенко, Петро СоваСтаніслав Бобко, Ірина БучкоСтаніслав Бобко, Ірина БучкоТаїсія Бойко, Євген ХрамцовВіктор Алдошин, Дмитро СавченкоТаїсія Бойко, Ірина Бучко, Наталія Жук, Євгеній Овчаров, Петро СоваЄвген Храмцов, Євгеній Овчаров, Таїсія Бойко

Сильні люди навіть у своєму горі воліють залишатися сильними, не згинатися під вагою нещасть, а головне – не перекладати страждання на плечі своїх близьких.

Двадцять років Бабуся жила очікуванням дива – чекала єдиного онука, якому вона присвятила все своє життя. Але коли він, нарешті, приходить, вона виганяє його.

Чому це сталось? Що штовхнуло її на цей вчинок? Може, короткочасне знайомство з Директором чарівного агентства «Добрих справ» і його уявною дружиною Мартою? А може, вона зрозуміла просту і водночас складну істину: близькі люди – це люди, які по-справжньому роблять твоє життя наповненим, а не ті вигадані створіння, які не варті твоєї любові.

Виставу «Дерева помирають стоячи» за п'єсою Алехандро Касони, вперше на сцені Театру російської драми ім. Лесі Українки було поставлено в 1956 році на сьогодні вже легендарним режисером Леонідом Вікторовичем Варпаховським.

У той час, Варпаховський, працюючи над виставою, присвятив її пам'яті свого вчителя В. Е. Мейєрхольда. Невипадково основним матеріалом в оформленні вистави «Дерева помирають стоячи» став сухий бамбук. Це і паралель з виставою самого В. Е. Мейєрхольда, «Вчитель Бубус», і характеристика головної героїні, бабусі Еухени. Адже бамбук – не можна зігнути, його можна лише зламати. Але й зламати його не так легко.

Тоді, у далекому 1956-му, у цій виставі вийшли на сцену такі блискучі актори, як

Є. Опалова, В. Халатов, І. Павлова, М. Рушковський.

Але навіть найталановитіший спектакль, все одно, в силу своєї специфіки, не може бути вічним. А ось теми, яких він торкається, залишаються вічними.

У наш час, коли розмиті межі між добром і злом, коли насильство прагнуть ввести як чесноту, поява на сцені таких мудрих, добрих людей, як Бабуся, Сеньйор Бальбоа, Марта, Директор – це закономірне прагнення театру донести глядачеві, як бути розбірливим, уважним та чуйним.


Маурісіо у дитинстві: Ігор Аскевич, Артем Петрухін. Олексій Резуник

Дійові особи та виконавці:

Бабуся 
Ніна Ніжерадзе
Ніна Ніжерадзе
Ніна Ніжерадзе

народна артистка України



Наступна вистава
18 лютого
4 березня
Сеньйор Бальбоа 
Віктор Алдошин
Віктор Алдошин
Віктор Алдошин

народний артист України



Наступна вистава
18 лютого
4 березня
Директор 
Станіслав Бобко
Станіслав Бобко
Станіслав Бобко

заслужений артист України



Наступна вистава
18 лютого
4 березня
Марта-Ізабелла 
Ірина Бучко
Ірина Бучко
Ірина Бучко

артистка студії



Наступна вистава
18 лютого
4 березня
Другий 
Дмитро Савченко
Дмитро Савченко
Дмитро Савченко

народний артист України



Наступна вистава
18 лютого
 
Віктор Семирозуменко
Віктор Семирозуменко
Віктор Семирозуменко

заслужений артист України



Наступна вистава
4 березня
25 березня
Лоліта, секретарка 
Таїсія Бойко
Таїсія Бойко
Таїсія Бойко

артистка



Наступна вистава
18 лютого
25 березня
 
Тетяна Остапенко
Тетяна Остапенко
Тетяна Остапенко

артистка



Наступна вистава
4 березня
Амеліа, друкарка 
Аріна Бєланова
Аріна Бєланова
Аріна Бєланова

артистка студії



Наступна вистава
4 березня
 
Наталія Жук
Наталія Жук
Наталія Жук

артистка студії



Наступна вистава
18 лютого
25 березня
Пастор 
Петро Сова
Петро Сова
Петро Сова

артист



Наступна вистава
18 лютого
25 березня
 
Євген Храмцов
Євген Храмцов
Євген Храмцов

артист студії



Наступна вистава
4 березня
Жебрак 
Віталій Метерчук
Віталій Метерчук
Віталій Метерчук

артист

 
Петро Сова
Петро Сова
Петро Сова

артист



Наступна вистава
4 березня
 
Євген Храмцов
Євген Храмцов
Євген Храмцов

артист студії



Наступна вистава
18 лютого
25 березня
Фокусник 
Вячеслав Ніколенко
Вячеслав Ніколенко
Вячеслав Ніколенко

заслужений артист України



Наступна вистава
4 березня
 
Євгеній Овчаров
Євгеній Овчаров
Євгеній Овчаров

артист студії



Наступна вистава
18 лютого
25 березня
Хеновева 
Оксана Вороніна
Оксана Вороніна
Оксана Вороніна

артистка



Наступна вистава
4 березня
 
Ольга Первєєва
Ольга Первєєва
Ольга Первєєва

артистка



Наступна вистава
18 лютого
25 березня
Феліса, покоївка 
Марія Агапітова
Марія Агапітова
Марія Агапітова

артистка студії



Наступна вистава
4 березня
 
Гелена Сергутіна
Гелена Сергутіна
Гелена Сергутіна

артистка студії



Наступна вистава
18 лютого
25 березня
Привиди 
Діна Андрійчук
Діна Андрійчук
Діна Андрійчук

артистка студії



Наступна вистава
18 лютого
25 березня
 
Аріна Бєланова
Аріна Бєланова
Аріна Бєланова

артистка студії



Наступна вистава
18 лютого
25 березня
 
Наталія Жук
Наталія Жук
Наталія Жук

артистка студії



Наступна вистава
4 березня
 
Пилип Киселев
Пилип Киселев
Пилип Киселев

артист студії



Наступна вистава
18 лютого
4 березня
 
Єлізавета Кузьмічова
Єлізавета Кузьмічова
Єлізавета Кузьмічова

артистка студії



Наступна вистава
4 березня

Коментарі:

20.01.2019
Прекрасный спектакль! Есть о чем задуматься. На последних минутах слезы на глазах. Деревья без корней умирают стоя, не сгибаются. Человек без корней, если у него есть достоинство, может умирать стоя, а не на коленях. Очень понравилась главная героиня! У нее есть чему поучиться. Спасибо!
Дар'я 29.11.2018
Вчера посмотрела спектакль. Это браво! Все актёры играли замечательно! Изабелла очень красивая, а директор - харизматичный. Очень понравился настоящий Мауриньйо. Я видела этого актера в другом спектакле. Такие разные роли, в этой он настоящий подлец. И наконец бабушка - сильно, в финальном монологе можно даже всплакнуть. Браво!
Лора 29.11.2018
Сегодня посмотрела этот спектакль в третий раз. Очень понравилось. Все актеры - на высшем уровне. Станислав Бобко и Ирина Бучко, Нина Нижерадзе и Виктор Алдошин, из вас получились очень гармоничные и яркие пары. Огромное спасибо за доставленные эмоции! Моя подруга проплакала весь спектакль. Всем браво!
Natalia 28.11.2018
НИЗКИЙ ПОКЛОН!!! Спектакль нет слов!!! Такая ИГРА актеров, просто на одном дыхании.Плакала сама, рядом сидящие женщины в возрасте, и молодые и даже школьники.. Если люди плачут, значит еще "душа жива":)))) Это заслуга блестящих актеров и самого спектакля.Спектакль, о давно забытых в нашей современной жизни понятиях- чести,достоинстве,благородстве и главное о ЛЮБВИ и еще о родственных душах:)) СПАСИБО ВАМ ОГРОМНОЕ!!! Пойдем всей семьей!!!
P/S Не знаю, как по сценарию, но Директор не просто Играл внука, он искренне любил бабушку или это ИРА?:)
Алена 17.11.2018
Игра Нины Нижерадзе и Виктора Алдошина очень понравилась. Еще понравились Ирина Бучко и Станислав Бобко. Замечательный спектакль.Зрители долго не отпускали актеров под аплодисменты.Спасибо всем за постановку. Спектакль с глубоким смыслом.БРАВО!!!
шикарна гра Ніни Ніжерадзе і Віктора Алдошина, не дуже сподобалась Марта-Ізабелла, а директор взагалі просто розчарування
Алла 30.10.2018
Очень ждала возвращение любимого и прекрасного спектакля,спасибо дорогому театру.что дал ему вторую жизнь!
Спасибо актёрам! Все крики браво,были от всей души. Спасибо Ирина Бучко(Марта-Изабелла), Бабушка (Нина Нижерадзе), Дедушка (ВикторАлдошин),Лолита(Татьяна Остапенко).и всем остальным участникам!!!
Nataliа 29.10.2018
" Деревья умирают стоя "...
История философская , глубокая , грустная и трагичная , где возвышенное и низкое так тесно переплетены . История о сложных взаимоотношениях в семье между представителями разных поколений , где у каждого своя история , своя беда , своя печаль и своя правда . И масса вопросов... А главный ответ ? Он у каждого свой , как и своя правда . И все же есть в этом спектакле и вера в лучшее , и надежда , и беззаветная любовь , и несгибаемая сила духа не показать любящим тебя людям насколько тебе больно , не падать под ударами судьбы , как ... " деревья " .
И этот последний монолог Бабушки в финале - царапающий душу , заставляющий зрителей плакать...
И рецепт домашней наливки : взять воды и спирту поровну... Настой из изюма - на четверть . Лучше всего мускат... Два белка хорошо взбить... Горькой апельсиновой корки , хорошо размоченной... Корицы , для запаха... Две капли розмариновой эссенции...
Горький привкус потерянного и вновь обретенного , пускай всего лишь на короткое время , СЧАСТЬЯ !
Об игре актеров говорить не буду . Приходите , смотрите , оценивайте . И какими бы мы не покинули зал , довольными игрой актеров , или нет , - спасибо , что для нас старались .
Алёна 28.10.2018
Дорогой театр!
Я люблю тебя. Много лет я прихожу в твой дом с не унимающимся волнением и радостным трепетом. С по-настоящему хорошими спектаклями этот трепет остаётся сколько бы раз я не приходила их увидеть. Так было с "Деревья умирают стоя" в предыдущем его составе. Я была уверена, что так будет с действующим. Можешь представить себе, как неловко и горько мне было уходить вчера после первого акта. Это первый раз за всю нашу с тобой длинную историю взаимной любви. Но я уверена, ты поймёшь меня и не будешь держать зла.
Конечно я понимала, что с почти полностью новым составом это будет другой спектакль, что характеры будут другими, даже история при неизменном тексте поменяется от того, как ее проживут новые главные герои. И это не плохо, это по-другому. Мне очень хотелось посмотреть и полюбить это "новое", но, прости меня, пожалуйста, это невозможно. Новые Марта и Директор мне не дают. Я смотрю на сцену и вижу двух играющих актеров, и именно играющих, не проживающих эту мучительно трогательную историю, и играющих настолько скверно, что меня все время вырывает из нового мира, из грустной, но честной истории, рассказываемой Бабушкой и Дедушкой (признаюсь, я страшно волновалась, что не смогу поверить им так же, как верила Валерии Гаврииловне и Юрию Николаевичу, но влюбилась в Бабушку в исполнении Нины Георгиевны с первых слов и Дедушка Виктор Павлович попал в самое сердце), и безжалостно бросает на место в зрительном зале. Мне снова и снова показывают - я в театре, это просто люди, они просто выучили написанные кем-то другим и поэтому такие чуждые им слова и пересказывают тебе выученное. Кто-то научил их, что когда слова грустные - нужно заламывать руки, когда они призваны донести радость - ее можно сыграть криком. И они делают как научены. Они не становятся теми, чьи слова говорят, они их проигрывают. Я не знаю, чем заслужила эту актерскую автоматику, но дать этому убить светлую память об истории Марты и Директора я не могла. Мне жаль, что я не смогла посмотреть на то, как Бабушка выстояла перед ударом бесчеловечности внука, как сражён его жестокостью был Дедушка, но я верю, что у них получилось. Верю и прошу прощения, что не смогла стать тому свидетелем.
Дорогой театр, пожалуйста, подумай над тем, чтобы дать возможность рассказать историю Марты и Директора другим людям. Мне так хочется снова вернуться к тебе и к этому спектаклю с трепетом.
Андрей 28.10.2018
Поддержу Зрителя
Выйдя сказал почти слово в слово: бабушка жалости не вызвала " за что боролись на то и напоролись"
По самому действу ... Меня не впечатлило - - постоянно вызвало некие ассоциативные сравнения с " приходи на меня посмотреть" .... не в пользу " деревьев"
1 | 2 | 3 | 

Коментувати.

E-mail: Пароль: Реєстрація Забули пароль?

Перед тим як написати коментар, ознайомтесь з правилами сайту.
Увага! Коментарі незареєстрованих користувачів будуть розміщуватися на сайті після перевірки адміністратором.

Ваше ім'я:
protect