Жеральд Сіблейрас

Вітер шумить в тополях

Героїчна комедія. Вистава без антракту.

Тривалість 1 год. 50 хв.

Прем'єра: 6 жовтня 2016 року

Замовлення квитків

27 лютого, вівторок (20:00) Купити квиток >>
7 березня, середа (20:00) Купити квиток >>
19 березня, понеділок (20:00) Купити квиток >>
22 квітня, неділя (17:00) Купити квиток >>
30 квітня, понеділок (20:00) Купити квиток >>

Режисер – Євген Лунченко

Художник-сценограф – Олексій Вакарчук

Художник по костюмах – Валентина Плавун

Керівник постановки – Михайло Резнікович

Олександр Валюк, Євген Лунченко, Андрій ПономаренкоОлександр Валюк, Євген Лунченко, Андрій ПономаренкоОлександр Валюк, Євген ЛунченкоЄвген Лунченко, Андрій ПономаренкоОлександр Валюк, Євген Лунченко, Андрій ПономаренкоАндрій ПономаренкоОлександр Валюк, Євген Лунченко, Андрій ПодубинськийЄвген ЛунченкоОлександр Валюк, Андрій ПономаренкоОлександр Валюк, Євген Лунченко, Андрій ПономаренкоОлександр ВалюкОлександр Валюк, Євген Лунченко, Андрій Пономаренко

        Ця історія - своєрідна сага про трьох літніх чоловіків, які пройшли війну. Вони доживають свій вік в богадільні, при цьому зберігаючи у собі величезну любов до життя, один до одного, бажання рухатися до заповітної мрії, почуття гумору і непохитність перед труднощами. Їх життєлюбність створює ілюзію, в якій кожен стає щасливим, - тут і зараз! І ще - загальна мета, одна на трьох: дійти, попри все, до «заповітних тополь», нехай і міфічних ... А ось чи дійдуть до них наші герої, чи збережуть себе, свою віру, любов до людей, щирість і відкритість , сподіваємося, буде вирішувати і осмислювати дорогий наш глядач!

Дійові особи та виконавці:

Густав 
Євген Лунченко
Євген Лунченко
Євген Лунченко

заслужений артист України



Наступна вистава
27 лютого
7 березня
Фернан 
Андрій Пономаренко
Андрій Пономаренко
Андрій Пономаренко

заслужений артист України



Наступна вистава
27 лютого
7 березня
Рене 
Олександр Валюк
Олександр Валюк
Олександр Валюк

артист



Наступна вистава
27 лютого
7 березня

Преса про виставу:

Коментарі:

Natalia 13.12.2017
Этот спектакль - очень жизненная, проникновенная, сентиментальная история о людях, переживших войну, о трех " стариках - чудаках", доживающих свой век в пансионе для престарелых. На любимой террасе три ветерана войны - контуженный Фернан, хромой Рене и безумный Густав проводят вместе время. Они вспоминают, ссорятся и мирятся, мечтают, строят планы, фантазируют. У каждого из них свое прошлое, но объединены они одним будущим - старостью, хворями и границами этого дома. Ветер постоянно колышет верхушки тополей на холме, но сюда, в стены приюта, не проникает даже слабое дуновение. Для них здесь, в стенах богадельни, только бесконечное серое, бесцветное настоящее, где их измученные ранениями тела, отказываются им подчиняться, а неугомонная душа рвется к свободе, что будоражит их души, и грядущий побег - их последняя попытка в борьбе за жизнь. И только каменная статуя собаки - молчаливая свидетельница этой борьбы. Попытки что - то изменить в этом мире часто обречены на провал. Так здравомыслящий Рене не одобряет мечты своих друзей сбежать из приюта и отправиться на холм, где от ветра качаются тополя, потому что за тем холмом будет другой, такой же, и, покинув один приют, они, выброшенные из этой жизни и никому ненужные, будут вынуждены постучаться в двери другого без гарантии, что их туда впустят. Но принять эту истину - значит обречь себя на смерть. Мы живем, пока движемся, пока у нас есть мечты, планы, цели, пока верим в возможность что - то изменить. И они готовятся, репетируют, тщательно сверяют план с картой и гонят от себя мысль о возможной неудаче. Попытка побега - главная сюжетная интрига пьесы, которая наполнена живыми и комичными диалогами странноватых одиноких старичков и вместе с замечательной актерской игрой вызывает у зрителей смех и каждый, конечно же, найдет в колоритной троице что - то свое и попытается отыскать ответы на волнующие вопросы о вечности, гордости, любви, сострадании и в этом заключена мощная энергетика этого спектакля, которая не дает ощущение безнадежности, а только легкую светлую грусть. Спасибо всем, кто причастен к созданию этого спектакля!
Катя 18.11.2017
Спасибо Вам, дорогие актеры за мои слезы и за мою боль...
Алина 05.09.2017
Блестящий спектакль, блестящая игра актеров. Один раз прикасается к душе и остается в ней навсегда.
Юлія 24.07.2017
Два рази дивилась виставу, після другого разу зрозуміла, що це моя улюблена вистава. Мені тут подобається кожне слово, жест, емоції, музика. Гра акторів торкає душу дуже глибоко. Ходжу під враженням. Чекаю з нетерпінням початку нового сезону, щоб подивитися знову. Дякую
Sophia 12.07.2017
Отзывы:
июльский
http://vettelsophia.blogspot.com/2017/07/05.html

и январский
http://vettelsophia.blogspot.com/2017/04/23_14.html
Sophia 07.07.2017
Дважды была на этом спектакле. Очень тонкий, ранимый и чувственный. Спектакль - настоящая трагикомедия. Безмерно понравилось музыкальное оформление. Кто-то подскажет где можно найти в сети Интернет эту музыку, или называния этих композиций использованный в спектакле?
Yaryna 19.06.2017
У моєму хіт параді вистав театру від сьогодні це #1. І топ 5 вистав у Києві.
Приємно також здивував сам зал. А це важливо для довгої вистави без перерви відчувати себе комфортно.
Дякую всій команді, яка зробила виставу.
19.06.17
Мария 11.01.2017
Прониклась до глубины души. Спасибо большое!
Ольга 27.12.2016
Дякую акторам за їх щиру і щемку гру, після спектаклю дуже світле відчуття. Для мене розповідь про те, що тіло людини піддається плину часу, але душа йому непідвладна. Ще раз дякую творчому колективу - коли люди з любов'ю щось створюють, це зачіпає серця
Ветер шумит в тополях.
не открытие если скажу, что львиная доля зрителя в театре есть женщины, они больше склонны к эмоциям, к впечатлениям и к желанию вдохновляться и чувствовать этот бренный мир.
говоря о мужчинах и их отношению к театру, искусству в целом, мысль сводится к тому что они имеют первоначало в создании чувства, эмоции, вдохновения как в театре, так и в нашем мире. потому что они менее распыляются в этом всём, сказанном выше, они редки в своих эмоциях, чувствах, но только от этого они честнее, вернее и затрагивают нас куда глубже и здесь уже без разницы мужчина ты иль женщина..
этот спектакль тому и подтверждение. одиночество всегда глубже, а одинокий мужчина, как бездонный колодец мыслей, чувств, веры и надежды.
спасибо за спектакль, мужчины.
1 | 2 | 3 | 

Коментувати.

E-mail: Пароль: Реєстрація Забули пароль?

Перед тим як написати коментар, ознайомтесь з правилами сайту.
Увага! Коментарі незареєстрованих користувачів будуть розміщуватися на сайті після перевірки адміністратором.

Ваше ім'я:
protect